- бунчуковий
- -а, -е, іст.Прикм. до бунчук. || у знач. ім. бунчу́ковий, -вого, ч. Почесне звання, що його українські гетьмани попервах надавали синам генеральної старшини і полковників, а згодом – відставним полковникам і полковій старшині.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.